Маленьке цуценя вчиться гавкати
Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
У маленькому домі живе цуценя. Його звати Бобик. Бобик дуже маленький і веселий. Він має білі лапи та коричневий хвіст. Бобик любить грати на траві.
Кожного ранку Бобик бачить великого собаку. Великого собаку звати Рекс. Рекс вміє голосно гавкати. Гав-гав! Бобик слухає Рекса. Він теж хоче гавкати.
Бобик відкриває рот. Він хоче сказати "гав". Але у нього виходить тільки "піп". Це дуже тихо. Бобик сумний. Він іде до мами.
Мама собака каже: не сумуй, Бобику. Ти ще малий. Тобі треба вчитися. Спробуй ще раз. Відкрий рот ширше.
Бобик іде в сад. Він бачить маленьку пташку. Пташка каже "цінь-цінь". Бобик каже "піп-піп". Це не гавкіт. Пташка летить високо в небо.
Потім Бобик бачить кота. Кіт сидить на паркані. Кіт каже "мяу". Бобик дивиться на кота. Він пробує знову. Його голос стає сильнішим.
Бобик біжить до м'яча. М'яч великий і червоний.
