Мій перший винахід
Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
З самого раннього дитинства Павло любив розбирати старі речі, щоб подивитися, як вони працюють. Його кімната була схожа на справжню майстерню: на столі лежали дроти, батарейки, маленькі моторчики та різні інструменти. Батьки хлопця іноді жартували, що він скоро побудує космічний корабель у себе під ліжком. Але Павло мав іншу мету — він хотів створити щось корисне для дому, що полегшило б життя його родині.
Його дідусь, який колись працював інженером на великому заводі, часто допомагав йому. Разом вони чинили зламані годинники, ремонтували радіоприймачі та навіть склали невеликий вентилятор з деталей старого комп'ютера. Дідусь завжди казав: "Кожен великий винахід починається з маленької ідеї і великого терпіння". Ці слова стали девізом для Павла у всіх його проектах і експериментах.
Одного разу, під час зимових канікул, у Павла з'явилася нова ідея. Його молодша сестра Катя дуже боялася спати в темряві. Батьки залишали в її кімнаті увімкнене світло в коридорі, але це не завжди допомагало.
