Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
Дела давно минувших дней.
Преданья старины глубокой…
А. С. ПУШКИН.
I.
Сумно і непривітно тепер в нашій Тухольщині! Правда, і Стрий і Опір однаково миють її рінисті, зелені узбережжя, луги її однаково покриваються весною травами та цвітами, і в її лазуровім, чистім повітрі однаково плавле та колесує орел-беркут, як і перед давніми віками. Але все інше якже змінилося! І ліси, і села, і люди! Що давно ліси густі, непрохідні закривали майже ввесь її простір, окрім високих полонин, сходили в долину аж над самі ріки, — тепер вони, мов сніг на сонці, стопилися, зрідли, змаліли, декуди пощезали, лишаючи по собі лисі облази; інде знов із них остоялися лише пообсмалювані пеньки, а між ними де-де несміло виростає нужденна смеречина або ще нужденніший ялівець. Що давно тихо тут було, не чути ніякого голосу, крім вівчарської трембіти десь на далекій полонині, або рику