Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Цар скликає звірів
Настала гарна весна, і скрізь співали птахи. Лев, цар над усіма звірами, розіслав листи на весь світ. Він кликав усіх звірів до свого двору на великі збори.
Звірі пішли до царя юрбами, великі й малі. Не прийшов тільки Лис Микита, бо багато звірів мали на нього образу.
Цар сів на трон поруч із царицею, щоб судити звірів, і першим перед ним став Вовк Неситий.
— Царю, від Лиса Микити мені немає життя, — сказав він. — Він б'є моїх дітей, погано говорить про мою жінку, а одного разу мало не вбив мене самого.
Колись цар зробив Вовка суддею. Одного дня Лис попросив його поділити поле між чотирма Баранами. Вовк дуже любив «мирити» баранів і радо пішов.
— Вовче, стань на середині поля, а ви, Барани, станьте на чотирьох кутах, — сказав Лис. — Коли я крикну «раз, два, три», біжіть до Вовка, і хто прибіжить першим, той отримає найбільшу частину.