Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Родина Кайдашів
Між Корсунем і Богуславом, серед крутих зелених гір, лежить велике село Семигори. Через усе село тягнеться довгий яр, а в ньому ставки, верби й білі хати в садках. На горі стоїть церква, а під горою, у глибокому куточку, жив Омелько Кайдаш.
Кайдаш був добрий майстер і робив вози, плуги та борони. Гроші він заробляв непогані, але вони самі тікали до шинку. А ще Омелько був дуже побожний. Він постив дванадцять п’ятниць на рік, бо вірив, що тоді не втопиться й не помре наглою смертю.
Одного літнього дня, якраз у п’ятницю, Кайдаш сидів у повітці й стругав нову вісь. Біля повітки працювали двоє його синів. Старшого звали Карпом, молодшого Лавріном. Обидва були високі й русяві, але вдачу мали зовсім різну. Карпо мав гострі темні очі й ніколи не сміявся по-справжньому. Веселий рум’яний Лаврін був схожий на матір.