Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Дивна дитина
Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Двадцятою і останньою була маленька Анничка. Гуцули жили високо в Карпатах, серед гір і лісів, і мали свої звичаї, свої пісні та свою віру.
Хата Палійчуків стояла самотньо на високій горі. Унизу шумів холодний Черемош, гірська річка. Навколо росли чорні ліси зі смерек. Смереками гуцули називають високі темні дерева, схожі на ялинку. У Карпатах смереки ростуть скрізь, і від них ліси здаються майже чорними.
Іван ріс погано і часто плакав уночі. Він дивився на маму таким глибоким і дорослим поглядом, що вона відводила очі. Іноді мати навіть думала, що злий дух узяв її сина, а замість нього залишив своє дитя.
— Іди геть, ти, чужа дитино! — сердито кричала мати, коли малий Іван знову плакав посеред хати.
І він ішов геть, маленький і білий, зеленими луками до лісу. Він не боявся темних дерев.