Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Печений гарбуз
Сумний і невеселий сидів на лаві в новій світлиці конотопський сотник Микита Уласович Забрьоха. Чуб нечесаний, вуса скуйовджені, а на столі стоїть чарка дулівки, та сотник на неї й не дивиться. Таке лихо його спіткало, що й горілка не мила.
А яке ж то лихо? Беріть табаку, в кого міцніша, та слухайте, бо я вам усе розкажу по порядку.
Дід, прадід і батько Микити були сотниками в славному містечку Конотопі. Коли батько помер, громада гукнула в один голос: «А кого нам ще шукати? Нехай буде сотником Уласович!» Так Микита і став сотником.
Скупий батько не давав синові женитися, а тепер старого не стало, і Микита вирішив шукати собі дівку. Довго він думав, а тоді плеснув у долоні так, що аж луна пішла по хаті:
— Оце моя! Хлопче, сідлай мені коня, та мерщій!
Колись на ярмарку він бачив Олену, сестру хорунженка з хутора на Сухій балці.