Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Кривенька качечка
Живуть собі дід і баба. Вони вже старі. Дітей у них немає. Тому дід і баба часто сумують.
— Ох, бабо, — каже дід. — Тихо в нашій хаті. Ніхто не сміється, ніхто не співає.
— Правда, діду. Сумно нам удвох.
Одного ранку дід каже:
— Ходімо, бабо, в ліс по гриби. Там гарно. Там ми забудемо про сум.
Дід і баба йдуть у ліс. Баба бере кошик. У лісі тихо і зелено. Під деревами ростуть гриби. Баба збирає їх у кошик.
Раптом вона бачить кущ. А в кущі гніздо. У гнізді сидить маленька качечка.
— Діду, дивись! — каже баба. — Яка гарна качечка!
Качечка біла, з сірим пір’ям. Вона не тікає. Вона сидить тихо і дивиться на них.
— Візьмімо її додому, — каже дід. — Хай живе в нас.
Баба бере качечку на руки. І тут вони бачать: ніжка в качечки зламана.
— Ой, бідна! — каже баба.