Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Польова царівна
Надворі буяла весна, і скрізь усе зазеленіло, розцвіло та засяяло під теплим сонцем. Поле лежало, як широке зелене море. Над ним синіло чисте небо без жодної хмаринки. Високо вгорі дзвенів жайворонок. Здавалося, що хтось там, під самим небом, тихо дзвонить у срібний дзвіночок. Легкий вітер біг із ниви на ниву, і жито тихо шелестіло, ніби розмовляло саме з собою.
Ромодановим шляхом ішов молодий парубок, високий і чорнявий, з гострими темними очима. Звали його Чіпкою, а по-справжньому Нечипором Вареником. Жив він у селі Піски. Парубок звернув зі шляху і пішов вузькою межею до свого поля під гаєм. Жито на ньому стояло густе й високе, як щітка. Чіпка дивився на нього з радістю, бо все це виростив своїми руками.
Раптом він помітив, що в житі майнула червона стрічка. Він пішов подивитися, що там таке. Під гаєм, серед квітів, сиділа молода дівчина й плела собі вінок із польових квітів.