Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
МУЖИЦЬКА АРИХМЕТИКА.
— Чи немає у вас, Василію Йвановичу, якої газети або книжки? — питав хурщик Антін монопольщика, зав'язуючи в хустинку гроші за хуру.
Василь Іванович, панок середнього віку, червоненький, з круглим животом, потягнув цигарки й пустив хмару диму.
— А на віщо тобі книжка? — спитав він, насупивши ріденькі брови.
— Побавився-б трохи святом, а то забув, коли й книжка була в хаті, — одмовляє Антін, — мабуть, і азбуки запам'ятав уже.
— То тобі велика шкода од того?.. Як сказати правду, то пусте оте діло — книжки читати! — став казати Василь Іванович, — та зовсім воно й не личить тобі.
— Звісне діло, хіба треба, щоб нам були книжки в голові, — згожується Антін, — часом за роботою нема коли вгору глянути, не то в книжку!..
— То чи не знайшлося-б, кажу, чого-небудь для мене, — знов казав Антін, трохи переждавши, — почитав-би трохи по обіді, щоб не скучати.
— Хіба от що, — подумавши сказав монопольщик, — я внесу тобі псалтиря.