Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
ОЛИВ'ЯНИЙ ПЕРСТЕНЬ.
Повість.
I.
Вимандрувало на село їх троє.
Перший Валер'ян Ліщина, син учителя. Із себе такий: невеличкий на зріст, хоч має вже 14 років, худорлявий, гостроносенький, русявий, чуб довгий, підстрижений іззаду, як у професора. Блузка на ньому — з латками, пояс нижче живота; черевики на ногах батькові, великі; він їх носить, як сам каже, „до останньої каплі крови“. Всі його знали в школі: завжди в нього як не ячмінь на оці, то чиряк на шиї. Проте, ходить він із такою пихою, що люди мимохіть спиняються і дивляться на нього. Особливо коли він іде з редакторськими портфелем під рукою. Як-же: відповідальний редактор шкільної стінгазети. Правда, бачили його і в иншому вигляді, — коли він сидів, в три погибелі зігнувшись, на брудній підлозі коло шахматної дошки, завожений, розхрістаний, з блискучими од азарту очима, часом із булькою під носом. Завжди він готовий дряпатися нігтями