Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
НА ВІРУ
ПОВІСТЬ
I
Гнат сидів у корчмі за столом, підперши голову рукою. На столі перед ним стояла пляшка з двома-трьома чарками недопитої мутної сивухи. Невелика чарка з грубого зеленого скла лежала перекинута коло жидівського калача. Гнат частував сусіда Івана; але Івана хтось покликав, і Гнат лишився сам.
В корчмі було мирно, як щонеділі. В дверях раз-у-раз з'являлись постаті чоловіків у довгих свитках та високих шапках, парубків у коротких чугаїнах, гарних поясах та брилях. Молодиці, одягнені в червоні та сині спідниці гарячої барви, в коротенькі байові «гвавтики», маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів. Ішли пити до корчми, йшли й по горілку, ховаючи пляшки в рукав чи за пазуху. Шинкар і не вилазив зі свого загратованого дерев'яними гратками «ванькирчика». Він усе точив із барильця та подавав половинчики, кватирки, півока, ока. Піт великими краплями котився на