Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
Верховина.
Пішло з дурниці. Присяжний громадський Янцьо Кшесінський кликав старого Федора Орфенюка в куми, бо сподівався багацької крижми. Дід відпрошувався по господарськи. Насамперед показав присяжному сволок, на якому був вирізьблений рік, в котрім дід родився, а другий рік, в котрім будував хату. Хаті сорок шість, а дідові сімдесять років то вже старому гляба діти до хресту держати. Вже ноги і руки не статкують, вже не вдержав би фіна, не діждав би його дружити, то що такий кум вартує?
Присяжний не вгавав просити і хвалив діда, що він ще годен верхом їхати і що доки люлька смакує, доти сила бірує та що сила не в молодій крові, але в розумній голові, так як путеря у багача, а не у голій хорбаці.
Але дід не похочував і чемно відмовлювався, а присяжному желав, щоби його червак ріс до черевика а від черевика до чоловіка.