Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Камінний хрест: горб
Іван Дідух мав одного коня і малий віз із дубовим дишлом. Коли треба було везти снопи з поля або гній на поле, Іван запрягав коня, а поруч запрягав і себе. На коня він надівав шкіряну упряж, а на себе накладав просту мотузку. Так вони тягли віз удвох, кінь і чоловік.
Під гору в обох напиналися жили, як струни, і кінь ліз угору, ніби ковзав по льоду. А в Івана на лобі набухала велика синя жила, ніби хтось ударив його палицею. Ліва рука, якою він тримав дишло, була вся в синіх жилах, як у сталевому ланцюгу.
Рано-вранці, ще до сходу сонця, Іван часто їхав у поле вузькою польовою дорогою. Тоді він не мав мотузки на собі і просто йшов біля коня і тримав дишло рукою. За ніч обидва добре відпочили, тому з горба вони бігли. За ними на дорозі лишалися сліди коліс, копит і широких босих ніг.