Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Горобець
Живе собі на світі горобець. Він молодий і веселий. Але є одна біда: горобець дурненький.
Він нічого не вміє. Він не вміє звити гніздо. Він не вміє знайти добре зерно. Де сяде, там і спить. Що бачить, те і їсть.
А ще горобець дуже любить битися. Є причина чи нема причини, а він уже лізе в бійку.
Одного дня горобець літає з товаришем по двору. Вони граються і шукають щось у смітті.
І раптом вони бачать три зернятка. Це зернятка коноплі.
— Мої зернятка! — кричить наш горобчик. — Я знайшов!
— Ні, мої! — кричить товариш. — Мої, мої, мої!
І горобці починають битися. Вони б’ються, скубуться, стрибають угору. Пір’я летить на всі боки.
Нарешті вони втомлюються. Сидять, сердяться, мовчать. Вони вже й забувають, чому б’ються.
— А де ж наші зернятка? — питає раптом горобчик.
Горобці дивляться на землю. Зернят нема!
По двору ходить курка.