Перехресні стежки (адаптація, Іван Франко)

Read this article out loud

Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.

Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy

Sign in to keep this session in your reading history.

I. Перший виступ

— О, пане меценасе, вітаю вас від усього серця, бо наше місто давно не чуло такого оборонця!

Це було на вулиці, перед будинком суду, в одному з великих провінційних міст Галичини. Щойно закінчилася розправа, і з суду купами виходили селяни, свідки, ремісники та міські сторожі. Молодий адвокат, доктор Євгеній Рафалович, теж вийшов на вулицю. У тісному коридорі суду було душно й брудно. Він щойно захистив двадцять селян із села Буркотин, яких судили за бунт через старе громадське пасовище. Суд відпустив усіх, і люди зі сльозами на очах довго дякували своєму адвокату.

Для Євгенія це був перший виступ у новому місті, куди він недавно переїхав зі Львова. Він знав, що від цього дня багато залежить. Тепер він чув, що виступ йому вдався. Усі люди на вулиці дивилися на нього й шептали про нього. Він був задоволений, але йшов спокійно і повільно, ніби нічого особливого не сталося.