Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
М. КУЛІШ
МИНА МАЗАЙЛО
КОМЕДІЯ
1
Нарешті Уля прийшла. Рина до неї, од люстра:
— Ой, Улю, ой, тільки Улю, і тобі не сором! Я жду тебе, жду, жду! Нерви як не луснуть, серце знемоглося. Ти не можеш з'явить собі, що в нас у кватирі робиться! Це ти купила нові рукавички? За скільки?.. Що тільки, Улю, робиться! Братик мій Мокій вже збожеволів од своєї укрмови, ти розумієш?
Уля тільки на двері — і собі до люстра. Виглянулась. Примружила очі:
— За три сорок!
Рина до люстра. Зробила трагічні очі:
І, мабуть, уб'є папу. За три сорок? Дешево… Або папа його, бо вже третя лямпочка перегоріла — так пише по-українському, цілу ніч пише, ти розумієш, навіть вірші пише!
Уля повернулась од люстра:
— Що ти кажеш?
Рина до люстра, перехрестилась:
От на! А папа не то що од Мокія укрмови слухати не хоче, а навпаки — наше