Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Старий Сірко
Живе собі в селі чоловік. У нього є хата, жінка і діти. Є в нього і собака. Звуть собаку Сірко.
Сірко вже дуже старий. Він погано бачить. Він погано чує. Зуби в нього слабкі. Ноги теж слабкі.
Колись Сірко був добрий собака. Уночі він стеріг двір. Він гавкав на чужих людей. Він ганяв лисиць від курей. А тепер він тільки лежить біля хати і спить.
Одного ранку хазяїн дивиться на Сірка і думає:
— Що мені з цього собаки? Він старий. Він нічого не робить. Він тільки їсть мій хліб.
Чоловік бере палицю.
— Іди, Сірку, з двору! — кричить він. — Ти мені більше не потрібен.
Сірко не розуміє. Він дивиться на хазяїна сумними очима. Він махає хвостом. Але хазяїн знову кричить:
— Іди геть! Іди!
Жінка виходить з хати. Вона бачить Сірка і палицю.
— Чоловіче, не жени його, — каже вона.