Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Погоріла фабрика
Андрій Волик ішов повз руїни старої цукроварні. Коли він проходив біля головного будинку, зі стін із криком знялися ворони. Фабрика згоріла шість років тому, і відтоді ніхто її не лагодив: між купами битої цегли росли бур'яни, з трави стирчали гнилі дошки, а з порожніх чорних вікон наче хтось дивився на дорогу.
Але Андрій бачив тут не руїни, а своє колишнє життя. Ось у траві блищить стара залізна колія, схожа на гадюку, ось із землі стирчить чавунне колесо. І він знову бачить себе біля вагонеток із цукром, серед шуму машин і людей. Тоді він заробляв тринадцять карбованців на місяць!
— То були часи, пане добродзею! — сказав він уголос сам до себе і погладив свого білого вуса.
Був сонячний ранок весняної неділі. У всіх церквах навколо дзвонили. Андрій вийшов на горб під старий берест і довго дивився, як блищить на