Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Закладини
Була весна, і в Дрогобичі цвіли каштани. Годинник на ратуші вибив одинадцяту. На розі двох вулиць мулярі ставили новий великий дім. Його власником був Леон Гаммершляґ, один із найбагатших людей міста. Свої гроші він заробив у Бориславі, де з-під землі добували нафту і земний віск.
Сьогодні тут було свято закладин, і багаті гості в чорних сурдутах і блискучих циліндрах ходили біля будови. Серед них був і Герман Ґольдкремер, найбагатший пан у всьому Бориславі. Він стояв тихо й похмуро, хоч старався цього не показувати. Леон, навпаки, був веселий і говіркий. Біля нього весь час крутилися гості, а його молода донька Фанні сяяла серед старих багатих пань.
— Бенедю, бий у дошку! — крикнув майстер своєму помічникові.
Бенедьо Синиця, худий хлопець на тонких ногах, побіг до паркану, де висіла дошка, і загримів по ній дерев’яними молотками. Так мулярі давали знак, коли починати чи кінчати роботу.