Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Полові воли
Це сталося в одному великому селі на Херсонщині. Посеред вулиці стояв гарний будинок із дерев’яним дахом і ганком, а навпроти нього був шинок. Далі тяглися хати, городи й криниці, а за селом стояли вітряки. У гарному будинку жив Осип Степанович Бичок, найбагатший чоловік у всьому селі.
Бичок давав людям гроші в позику і завжди казав, що робить це для Бога. Але за кожен карбованець він потім брав великі проценти. Тому в селі його потай називали глитаєм. Так кажуть про людину, яка жадібно ковтає чуже добро.
Одного дня біля будинку стояли Бичок і Мартин Хандоля. Мартин був заможним селянином, мав волів, корів, овець і повний тік хліба. Але останнім часом він почав пити, і того дня теж був під чаркою.
— Шинкар не дає мені горілки в борг, — кричав Мартин, — але нічого, тепер я питиму за свої гроші!
— А хто ж вас усіх рятує з біди, як не я?