Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Кирпатий Мефістофель
У відчинене вікно пахне мокрою корою і весняним снігом. Сніг ще лежить на вулицях і тихо тане під ногами. Чути, як у Софійському соборі дзвонять до вечірньої служби. Я уявляю, як там тепер тріщать свічки і співає дяк. Весна в Києві неспокійна й дурна, і вечорами можна тільки грати в карти. Тут принаймні все ясно. За одну ніч гри ти дізнаєшся про своїх партнерів більше, ніж за рік дружби.
Ми граємо вже цілу добу, і дим від цигарок висить над столом, як туман над річкою. Карачапов мовчить, дивиться в карти і чекає, коли хтось упаде. Тоді він забере в нього все до останньої копійки. Мій приятель Дмитро Сосницький програє і нервово чеше жовту гриву обома руками. Коли йому щастить, він може кинутися у воду й рятувати чужу людину. А коли не щастить, він може підставити ногу другові й сміятися з його біди.