Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
ДО СЬВІТА.
НОВЕЛЇ І НАРИСИ.
VALSE MELANCOLIQUE.
ФРАҐМЕНТ.
I.
Не можу слухати мелянхолїйної музики.
А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими, ґраціозними звуками, а відтак, зрікаючи ся їх незамітно, ллє ся лиш одною широкою струєю смутку! — Я розпадаю ся тодї в чутя, і не можу оперти ся настроєви сумному мов креповий фльор, якого позбути ся менї не так легко. За те як пронесе ся музика блеску, я подвійно жию.
Обнимала би тодї цїлий сьвіт, заявляючи далеко-широко, що музика грає!
І клясичну музику люблю.
Навчила мене її розуміти і відгадувати по „мотивах“ одна з моїх товаришок, якої душа немов складала ся з тонів і була сама олицетворена музика.
Вона вічно шукала гармонїї.
В людях, в їх відчуваню, в їх відносинах до себе і до природи…
***
Нас мешкало разом три товаришки.
Зразу лише дві. Одна малярка і я.