Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
I. Олеся
Це було давно, тоді, коли на Україну часто нападали турки й татари, а українські гетьмани ходили з козаками воювати проти них.
На Волині тоді було невелике село, і навколо нього росли густі ліси. У селі жили прості люди, хлібороби, які добре працювали і могли б жити непогано. Але часто приходили татари: вони грабували села, палили хати, а молодих людей забирали в неволю і продавали туркам на тяжку роботу. Іноді татари гнали з України тисячі людей.
Це село вже раз бачило таке лихо, але воно ховалося в лісах, і знайти його було нелегко.
Край села стояла маленька хата, а біля неї ріс густий садок, де стояли вулики і весело гули бджоли.
У цій хаті жив старий дід Данило. Колись він був козаком, довго сидів у турецькій неволі, але зміг повернутися додому. Тепер дід жив тихо і доглядав бджіл. Його жінка давно померла, і дід узяв до себе двох сиріт: