Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
Розрита могила.
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мати, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
— „Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Моїх діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої діти,
Мої добрі квіти, —
Панувала і я колись
На широкім світі!
Панувала... О, Богдане,
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір —
На свою Вкраїну,
Що колишучи співала
Про свою недолю,
Що співаючи ридала,
Виглядала волю...
Ой Богдане, Богданочку!
Як-би була знала, —
У колисці б придушила,
Під серцем приспала!
Степи мої запродані
Жидові, Німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі:
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує, —
Не своє шукає;
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть Москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку здіймати...