Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
Гуси.
Із панського двора гевальськеє хлоп'я
Погнало улицей гусей на вигон пасти:
Дарма, що біднеє, мов теє-ж гусеня,
А раде, що й воно дождало власти:
Здоровою лозиной
Латало, як попав, отой швадрон гусиной.
Велике діло — власть!
Вона не те хлоп'ят —
Пишить людей. Чи мні-ж за це хлоп'я винити?
Дак гуси ті не так ізволили судити:
Панка зустрівши на шляху,
Йому жалілися на хлопцеву пиху:
„Де можна ізнайти гусей, як ми, бездольній!
Хлоп'я, геваленко, лозиной нас стягає,
Ще й паші не дає повольній.
Да нас, як поросят, куди схотів ганяє;
Не тямить йолоп цей, що наш шляхетський род
Ведеться од гусей, що римський чтив народ.
Що Капітолію спасли од Бренна
І пам'ять їх на-вік в історії священна:
В честь їх був установлен ход“.
— „Я чув, а вас за що хотіте, щоб вважали?“ —
Спитав панок у цих — „Да наші предки“… — „Чув,