Lee este artículo en voz alta
Enciende el micrófono y lee a tu ritmo. Las palabras se iluminan sobre la marcha y nadie te detiene por un error.
Tu audio nunca llega a MovaReader: lo reconoce tu navegador. Política de Privacidad
Inicia sesión para guardar esta sesión en tu historial de lectura.
I. Юнона замовляє бурю
Еней був парубок моторний, як написав колись Іван Котляревський, «і хлопець хоть куди козак». Коли греки спалили Трою і зробили з неї купу попелу, він не став довго плакати, а взяв торбу, зібрав кількох троянців, таких самих обсмалених і голодних, і швидко накивав п’ятами з рідного міста. Троянці зробили човни, сіли в них і попливли по синьому морю, куди очі дивляться.
Але з неба за ними пильно стежила Юнона, яка давно і від щирого серця не любила Енея. По-перше, він народився в Трої. По-друге, його мамою була Венера, а з Венерою Юнона завжди сварилася. Коли Юнона побачила, що Еней спокійно пливе морем, вона аж закудкудакала від злості, як квочка.
Вона швиденько вдяглася, сховала волосся під очіпок, поклала на тарілку хліб із сіллю і помчала до Еола, бога вітрів.
— Здоров, Еоле, пане свату! Як живеш, як маєшся?