Lee este artículo en voz alta
Enciende el micrófono y lee a tu ritmo. Las palabras se iluminan sobre la marcha y nadie te detiene por un error.
Tu audio nunca llega a MovaReader: lo reconoce tu navegador. Política de Privacidad
Inicia sesión para guardar esta sesión en tu historial de lectura.
I. Лісове озеро
Старий густий ліс на Волині стояв так давно, що ніхто вже не пам’ятав його молодим. Посеред лісу була простора галява, а на ній росли плакуча береза і старий дуб. За галявою лежало тихе озеро, вкрите ряскою та лататтям. Тільки посередині вода була чиста й темна, як око. Стояла рання весна, і над озером лежав густий туман.
Раптом у лісі щось зашуміло, і разом із водою струмка на озеро вибіг Той, що греблі рве. Це був молодий білявий хлопець із синіми очима. Він закружляв по озеру, і туман розбігся від нього на всі боки.
— Збиваю всі місточки й зриваю всі греблі, бо весняна вода, як воля молода! — співав він.
З-під латаття виринули Потерчата, двоє маленьких блідих діток у білих сорочечках.
— Чого ти тут блукаєш і чого будиш нас зі сну? — спитали вони.
— Я шукаю Русалку, бо покохав її змалку, — відповів він.