Lee este artículo en voz alta
Enciende el micrófono y lee a tu ritmo. Las palabras se iluminan sobre la marcha y nadie te detiene por un error.
Tu audio nunca llega a MovaReader: lo reconoce tu navegador. Política de Privacidad
Inicia sesión para guardar esta sesión en tu historial de lectura.
I. Печений гарбуз
Сумний і невеселий сидів на лаві в новій світлиці конотопський сотник Микита Уласович Забрьоха. Чуб нечесаний, вуса скуйовджені, а на столі стоїть чарка дулівки, та сотник на неї й не дивиться. Таке лихо його спіткало, що й горілка не мила.
А яке ж то лихо? Беріть табаку, в кого міцніша, та слухайте, бо я вам усе розкажу по порядку.
Дід, прадід і батько Микити були сотниками в славному містечку Конотопі. Коли батько помер, громада гукнула в один голос: «А кого нам ще шукати? Нехай буде сотником Уласович!» Так Микита і став сотником.
Скупий батько не давав синові женитися, а тепер старого не стало, і Микита вирішив шукати собі дівку. Довго він думав, а тоді плеснув у долоні так, що аж луна пішла по хаті:
— Оце моя! Хлопче, сідлай мені коня, та мерщій!
Колись на ярмарку він бачив Олену, сестру хорунженка з хутора на Сухій балці.