Lee este artículo en voz alta
Enciende el micrófono y lee a tu ritmo. Las palabras se iluminan sobre la marcha y nadie te detiene por un error.
Tu audio nunca llega a MovaReader: lo reconoce tu navegador. Política de Privacidad
Inicia sesión para guardar esta sesión en tu historial de lectura.
I. Кривенька качечка
Живуть собі дід і баба. Вони вже старі. Дітей у них немає. Тому дід і баба часто сумують.
— Ох, бабо, — каже дід. — Тихо в нашій хаті. Ніхто не сміється, ніхто не співає.
— Правда, діду. Сумно нам удвох.
Одного ранку дід каже:
— Ходімо, бабо, в ліс по гриби. Там гарно. Там ми забудемо про сум.
Дід і баба йдуть у ліс. Баба бере кошик. У лісі тихо і зелено. Під деревами ростуть гриби. Баба збирає їх у кошик.
Раптом вона бачить кущ. А в кущі гніздо. У гнізді сидить маленька качечка.
— Діду, дивись! — каже баба. — Яка гарна качечка!
Качечка біла, з сірим пір’ям. Вона не тікає. Вона сидить тихо і дивиться на них.
— Візьмімо її додому, — каже дід. — Хай живе в нас.
Баба бере качечку на руки. І тут вони бачать: ніжка в качечки зламана.
— Ой, бідна! — каже баба.