Lee este artículo en voz alta
Enciende el micrófono y lee a tu ritmo. Las palabras se iluminan sobre la marcha y nadie te detiene por un error.
Tu audio nunca llega a MovaReader: lo reconoce tu navegador. Política de Privacidad
Inicia sesión para guardar esta sesión en tu historial de lectura.
I. Камінний хрест: горб
Іван Дідух мав одного коня і малий віз із дубовим дишлом. Коли треба було везти снопи з поля або гній на поле, Іван запрягав коня, а поруч запрягав і себе. На коня він надівав шкіряну упряж, а на себе накладав просту мотузку. Так вони тягли віз удвох, кінь і чоловік.
Під гору в обох напиналися жили, як струни, і кінь ліз угору, ніби ковзав по льоду. А в Івана на лобі набухала велика синя жила, ніби хтось ударив його палицею. Ліва рука, якою він тримав дишло, була вся в синіх жилах, як у сталевому ланцюгу.
Рано-вранці, ще до сходу сонця, Іван часто їхав у поле вузькою польовою дорогою. Тоді він не мав мотузки на собі і просто йшов біля коня і тримав дишло рукою. За ніч обидва добре відпочили, тому з горба вони бігли. За ними на дорозі лишалися сліди коліс, копит і широких босих ніг.