Lee este artículo en voz alta
Enciende el micrófono y lee a tu ritmo. Las palabras se iluminan sobre la marcha y nadie te detiene por un error.
Tu audio nunca llega a MovaReader: lo reconoce tu navegador. Política de Privacidad
Inicia sesión para guardar esta sesión en tu historial de lectura.
ЯК ЮРА ШИКМАНЮК БРІВ ЧЕРЕМОШ
I
Юра Шикманюк прокинувся з глибокого, важкого сну. Заспаними, підпухлими очима він почав поводити, нагадуючись, де він, і що з ним діється.
Довкола було тихо, а сам Юра лежав у глибокім сутінку. Не відразу можна було й пізнати, що це таке довкола нього. Тільки прочунявшися зовсім і вдивившися добре перед себе, він пізнав, що він лежить під оборогом, заритий усім тілом у сіні, поринаючи навіть головою в гущавині м'яких, пахучих стеблин. Він підвів голову і зирнув крізь невеличку щілину між острішком оборога й натоптаним у ньому сіном. Крізь щілину видно було шматочок заходового неба і той шматочок був червоний, як кров.
— Сонце заходить! — пробуркотів Юра, — саме в добрий час я пробудився. Але то сон твердий був!
І він усе ще не рушаючися з місця, почав протирати очі, ліниво виймати стебла соломи з вусів, із-за