Lee este artículo en voz alta
Enciende el micrófono y lee a tu ritmo. Las palabras se iluminan sobre la marcha y nadie te detiene por un error.
Tu audio nunca llega a MovaReader: lo reconoce tu navegador. Política de Privacidad
Inicia sesión para guardar esta sesión en tu historial de lectura.
I. Старий Сірко
Живе собі в селі чоловік. У нього є хата, жінка і діти. Є в нього і собака. Звуть собаку Сірко.
Сірко вже дуже старий. Він погано бачить. Він погано чує. Зуби в нього слабкі. Ноги теж слабкі.
Колись Сірко був добрий собака. Уночі він стеріг двір. Він гавкав на чужих людей. Він ганяв лисиць від курей. А тепер він тільки лежить біля хати і спить.
Одного ранку хазяїн дивиться на Сірка і думає:
— Що мені з цього собаки? Він старий. Він нічого не робить. Він тільки їсть мій хліб.
Чоловік бере палицю.
— Іди, Сірку, з двору! — кричить він. — Ти мені більше не потрібен.
Сірко не розуміє. Він дивиться на хазяїна сумними очима. Він махає хвостом. Але хазяїн знову кричить:
— Іди геть! Іди!
Жінка виходить з хати. Вона бачить Сірка і палицю.
— Чоловіче, не жени його, — каже вона.