Lee este artículo en voz alta
Enciende el micrófono y lee a tu ritmo. Las palabras se iluminan sobre la marcha y nadie te detiene por un error.
Tu audio nunca llega a MovaReader: lo reconoce tu navegador. Política de Privacidad
Inicia sesión para guardar esta sesión en tu historial de lectura.
I. Полові воли
Це сталося в одному великому селі на Херсонщині. Посеред вулиці стояв гарний будинок із дерев’яним дахом і ганком, а навпроти нього був шинок. Далі тяглися хати, городи й криниці, а за селом стояли вітряки. У гарному будинку жив Осип Степанович Бичок, найбагатший чоловік у всьому селі.
Бичок давав людям гроші в позику і завжди казав, що робить це для Бога. Але за кожен карбованець він потім брав великі проценти. Тому в селі його потай називали глитаєм. Так кажуть про людину, яка жадібно ковтає чуже добро.
Одного дня біля будинку стояли Бичок і Мартин Хандоля. Мартин був заможним селянином, мав волів, корів, овець і повний тік хліба. Але останнім часом він почав пити, і того дня теж був під чаркою.
— Шинкар не дає мені горілки в борг, — кричав Мартин, — але нічого, тепер я питиму за свої гроші!
— А хто ж вас усіх рятує з біди, як не я?