Українська авангардна архітектура 1920-х років: конструктивізм та його спадщина
Lee este artículo en voz alta
Enciende el micrófono y lee a tu ritmo. Las palabras se iluminan sobre la marcha y nadie te detiene por un error.
Tu audio nunca llega a MovaReader: lo reconoce tu navegador. Política de Privacidad
Inicia sesión para guardar esta sesión en tu historial de lectura.
Перше десятиліття після революції 1917–1921 рр. стало для України парадоксальним часом: у контексті нового радянського режиму тут склалися умови для дивовижного архітектурного та мистецького розквіту. Авангардні архітектори отримали безпрецедентні можливості для реалізації своїх концепцій — держава потребувала нових будівель для нових інституцій, і молоді архітектори, що сповідували конструктивізм, виявились до цих завдань надзвичайно придатними. Сьогодні спадщина українського архітектурного авангарду 1920-х є предметом наукових досліджень, туристичних маршрутів і гострих дискусій про збереження.
Конструктивізм як архітектурний рух виник на початку 1920-х в умовах загального захоплення ідеями машинної цивілізації, раціональності і соціальної інженерії. Його ключові принципи: підпорядкування форми функції, відмова від декору як «буржуазного пережитку», використання нових матеріалів — залізобетону, скла, сталі — і осмислення будівлі як «машини для проживання» або «машини для праці». В СРСР конструктивізм набув особливого значення: він позиціонувався як «пролетарська архітектура», що протистоїть як буржуазному еклектизму, так і дворянській неокласиці.
В Україні конструктивізм мав два центри — Харків і Київ, причому Харків у 1920-х рр.
