Інтермедіальність у сучасному українському мистецтві: діалог медіумів
Lee este artículo en voz alta
Enciende el micrófono y lee a tu ritmo. Las palabras se iluminan sobre la marcha y nadie te detiene por un error.
Tu audio nunca llega a MovaReader: lo reconoce tu navegador. Política de Privacidad
Inicia sesión para guardar esta sesión en tu historial de lectura.
Сучасне мистецтво давно вийшло за межі суворого розмежування жанрів і медіумів. Живопис і відеоарт, поезія і перформанс, музика і цифрові інсталяції — все це взаємопроникає, породжуючи нові художні феномени, що не вписуються в жодну з традиційних класифікаційних схем. Для опису цієї реальності теоретики мистецтва використовують поняття інтермедіальності — сукупності відносин між різними художніми медіумами, коли вони взаємно цитують, трансформують і переосмислюють один одного.
В українському контексті інтермедіальність як художня стратегія набуває особливої культурної вагомості. Адже у країні, де митці протягом десятиліть мали обмежений доступ до міжнародного художнього дискурсу, зустріч із глобальними практиками після розпаду СРСР стала потужним каталізатором. Митці 1990-х і 2000-х почали активно освоювати нові медіуми не тільки як технічні засоби, а як мову для вираження специфічно українського досвіду.
Одним із найяскравіших прикладів інтермедіального мистецтва в Україні є творчість Олега Кулика — художника, який прославився своїми перформативними акціями, де тіло стає медіумом художнього висловлювання.
