Lee este artículo en voz alta
Enciende el micrófono y lee a tu ritmo. Las palabras se iluminan sobre la marcha y nadie te detiene por un error.
Tu audio nunca llega a MovaReader: lo reconoce tu navegador. Política de Privacidad
Inicia sesión para guardar esta sesión en tu historial de lectura.
Суд над піснею: «Маруся Чурай» Ліни Костенко
Полтавська легенда розповідає про дівчину, яка жила в сімнадцятому столітті, складала пісні й отруїла коханого, коли той покинув її заради іншої. Дослідники досі сперечаються, чи існувала Маруся Чурай насправді, проте народна традиція приписує їй пісні, які співають і сьогодні, зокрема «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» та «Засвіт встали козаченьки». Саме цю постать, що балансує між історією і міфом, Ліна Костенко зробила героїнею свого історичного роману у віршах.
Книжка вийшла 1979 року, і для читачів це була подія не лише літературна. Перед тим Ліну Костенко, яка народилася 1930 року в Ржищеві на Київщині й заявила про себе ще наприкінці 1950-х, довгі роки майже не друкували: після збірки «Мандрівки серця» 1961 року наступна її книжка, «Над берегами вічної ріки», з'явилася аж 1977-го. Поетеса, яку роками замовчували і за незалежні вірші, і за підписи під листами на захист заарештованих, дала читачеві твір про жінку, чию долю вирішує громада.