Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
I. Рукавичка
Зима. У лісі дуже холодно. Скрізь лежить білий сніг.
Лісом іде старий дід. Він несе дрова додому. Дрова важкі, а дорога далека. Дід поспішає, бо скоро вечір. Удома на нього чекає баба.
Дорогою дід губить рукавичку. Він цього не бачить. Він іде далі.
Рукавичка лежить на снігу. Вона велика й тепла.
Біжить мишка. Вона бачить рукавичку і зупиняється.
— Ой, яка гарна хатка! — каже мишка. — Тут я буду жити.
Мишка лізе в рукавичку. Там тепло і тихо. Мишка сидить і радіє.
Аж ось скаче жабка. Вона бачить рукавичку і питає:
— Хто, хто в цій рукавичці?
— Я, мишка-скряботушка. А ти хто?
— А я жабка-скрекотушка. Пусти і мене!
— Іди.
Жабка лізе в рукавичку. Тепер їх уже двоє. Сидять вони і говорять.
Біжить зайчик. У нього довгі вуха. Йому холодно. Він теж бачить рукавичку.
— Хто, хто в цій рукавичці? — питає зайчик.