Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
I. Цар скликає звірів
Настала гарна весна, і скрізь співали птахи. Лев, цар над усіма звірами, розіслав листи на весь світ. Він кликав усіх звірів до свого двору на великі збори.
Звірі пішли до царя юрбами, великі й малі. Не прийшов тільки Лис Микита, бо багато звірів мали на нього образу.
Цар сів на трон поруч із царицею, щоб судити звірів, і першим перед ним став Вовк Неситий.
— Царю, від Лиса Микити мені немає життя, — сказав він. — Він б'є моїх дітей, погано говорить про мою жінку, а одного разу мало не вбив мене самого.
Колись цар зробив Вовка суддею. Одного дня Лис попросив його поділити поле між чотирма Баранами. Вовк дуже любив «мирити» баранів і радо пішов.
— Вовче, стань на середині поля, а ви, Барани, станьте на чотирьох кутах, — сказав Лис. — Коли я крикну «раз, два, три», біжіть до Вовка, і хто прибіжить першим, той отримає найбільшу частину.