Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
I. Дивна дитина
Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Двадцятою і останньою була маленька Анничка. Гуцули жили високо в Карпатах, серед гір і лісів, і мали свої звичаї, свої пісні та свою віру.
Хата Палійчуків стояла самотньо на високій горі. Унизу шумів холодний Черемош, гірська річка. Навколо росли чорні ліси зі смерек. Смереками гуцули називають високі темні дерева, схожі на ялинку. У Карпатах смереки ростуть скрізь, і від них ліси здаються майже чорними.
Іван ріс погано і часто плакав уночі. Він дивився на маму таким глибоким і дорослим поглядом, що вона відводила очі. Іноді мати навіть думала, що злий дух узяв її сина, а замість нього залишив своє дитя.
— Іди геть, ти, чужа дитино! — сердито кричала мати, коли малий Іван знову плакав посеред хати.
І він ішов геть, маленький і білий, зеленими луками до лісу. Він не боявся темних дерев.