Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
I. Юнона замовляє бурю
Еней був парубок моторний, як написав колись Іван Котляревський, «і хлопець хоть куди козак». Коли греки спалили Трою і зробили з неї купу попелу, він не став довго плакати, а взяв торбу, зібрав кількох троянців, таких самих обсмалених і голодних, і швидко накивав п’ятами з рідного міста. Троянці зробили човни, сіли в них і попливли по синьому морю, куди очі дивляться.
Але з неба за ними пильно стежила Юнона, яка давно і від щирого серця не любила Енея. По-перше, він народився в Трої. По-друге, його мамою була Венера, а з Венерою Юнона завжди сварилася. Коли Юнона побачила, що Еней спокійно пливе морем, вона аж закудкудакала від злості, як квочка.
Вона швиденько вдяглася, сховала волосся під очіпок, поклала на тарілку хліб із сіллю і помчала до Еола, бога вітрів.
— Здоров, Еоле, пане свату! Як живеш, як маєшся?