Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
I. Лісове озеро
Старий густий ліс на Волині стояв так давно, що ніхто вже не пам’ятав його молодим. Посеред лісу була простора галява, а на ній росли плакуча береза і старий дуб. За галявою лежало тихе озеро, вкрите ряскою та лататтям. Тільки посередині вода була чиста й темна, як око. Стояла рання весна, і над озером лежав густий туман.
Раптом у лісі щось зашуміло, і разом із водою струмка на озеро вибіг Той, що греблі рве. Це був молодий білявий хлопець із синіми очима. Він закружляв по озеру, і туман розбігся від нього на всі боки.
— Збиваю всі місточки й зриваю всі греблі, бо весняна вода, як воля молода! — співав він.
З-під латаття виринули Потерчата, двоє маленьких блідих діток у білих сорочечках.
— Чого ти тут блукаєш і чого будиш нас зі сну? — спитали вони.
— Я шукаю Русалку, бо покохав її змалку, — відповів він.