Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
I. Коник-стрибунець
Літо. У степу росте висока зелена трава. Вона пахне медом і квітами. Над степом світить тепле сонце, і по небу пливуть білі хмарки.
У траві живе Коник. Він молодий, веселий і гарний. Він уміє дуже високо стрибати. А ще він дуже любить співати.
Зранку Коник стрибає в пшеницю. Потім він стрибає в жито. Потім знову в траву. Він співає весь день, і ввечері він теж співає. Йому добре. Йому нічого не треба.
— Яке гарне літо! — каже Коник. — Скрізь квіти, скрізь пташки. Трава м’яка, як шовк. Як тут не співати?
Недалеко живе старий Мураха. Він теж не спить, але він не співає. Він працює. Цілий день він носить зерно до своєї хатки. Зерно важке, а дорога довга. Мураха втомився. Але він знову і знову йде в поле.
Коник бачить Мураху і сміється.
— Дядьку, навіщо ти так багато працюєш?