Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
I. Печений гарбуз
Сумний і невеселий сидів на лаві в новій світлиці конотопський сотник Микита Уласович Забрьоха. Чуб нечесаний, вуса скуйовджені, а на столі стоїть чарка дулівки, та сотник на неї й не дивиться. Таке лихо його спіткало, що й горілка не мила.
А яке ж то лихо? Беріть табаку, в кого міцніша, та слухайте, бо я вам усе розкажу по порядку.
Дід, прадід і батько Микити були сотниками в славному містечку Конотопі. Коли батько помер, громада гукнула в один голос: «А кого нам ще шукати? Нехай буде сотником Уласович!» Так Микита і став сотником.
Скупий батько не давав синові женитися, а тепер старого не стало, і Микита вирішив шукати собі дівку. Довго він думав, а тоді плеснув у долоні так, що аж луна пішла по хаті:
— Оце моя! Хлопче, сідлай мені коня, та мерщій!
Колись на ярмарку він бачив Олену, сестру хорунженка з хутора на Сухій балці.