Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
I. Горобець
Живе собі на світі горобець. Він молодий і веселий. Але є одна біда: горобець дурненький.
Він нічого не вміє. Він не вміє звити гніздо. Він не вміє знайти добре зерно. Де сяде, там і спить. Що бачить, те і їсть.
А ще горобець дуже любить битися. Є причина чи нема причини, а він уже лізе в бійку.
Одного дня горобець літає з товаришем по двору. Вони граються і шукають щось у смітті.
І раптом вони бачать три зернятка. Це зернятка коноплі.
— Мої зернятка! — кричить наш горобчик. — Я знайшов!
— Ні, мої! — кричить товариш. — Мої, мої, мої!
І горобці починають битися. Вони б’ються, скубуться, стрибають угору. Пір’я летить на всі боки.
Нарешті вони втомлюються. Сидять, сердяться, мовчать. Вони вже й забувають, чому б’ються.
— А де ж наші зернятка? — питає раптом горобчик.
Горобці дивляться на землю. Зернят нема!
По двору ходить курка.