Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
I. Старий Сірко
Живе собі в селі чоловік. У нього є хата, жінка і діти. Є в нього і собака. Звуть собаку Сірко.
Сірко вже дуже старий. Він погано бачить. Він погано чує. Зуби в нього слабкі. Ноги теж слабкі.
Колись Сірко був добрий собака. Уночі він стеріг двір. Він гавкав на чужих людей. Він ганяв лисиць від курей. А тепер він тільки лежить біля хати і спить.
Одного ранку хазяїн дивиться на Сірка і думає:
— Що мені з цього собаки? Він старий. Він нічого не робить. Він тільки їсть мій хліб.
Чоловік бере палицю.
— Іди, Сірку, з двору! — кричить він. — Ти мені більше не потрібен.
Сірко не розуміє. Він дивиться на хазяїна сумними очима. Він махає хвостом. Але хазяїн знову кричить:
— Іди геть! Іди!
Жінка виходить з хати. Вона бачить Сірка і палицю.
— Чоловіче, не жени його, — каже вона.