Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
I. Закладини
Була весна, і в Дрогобичі цвіли каштани. Годинник на ратуші вибив одинадцяту. На розі двох вулиць мулярі ставили новий великий дім. Його власником був Леон Гаммершляґ, один із найбагатших людей міста. Свої гроші він заробив у Бориславі, де з-під землі добували нафту і земний віск.
Сьогодні тут було свято закладин, і багаті гості в чорних сурдутах і блискучих циліндрах ходили біля будови. Серед них був і Герман Ґольдкремер, найбагатший пан у всьому Бориславі. Він стояв тихо й похмуро, хоч старався цього не показувати. Леон, навпаки, був веселий і говіркий. Біля нього весь час крутилися гості, а його молода донька Фанні сяяла серед старих багатих пань.
— Бенедю, бий у дошку! — крикнув майстер своєму помічникові.
Бенедьо Синиця, худий хлопець на тонких ногах, побіг до паркану, де висіла дошка, і загримів по ній дерев’яними молотками. Так мулярі давали знак, коли починати чи кінчати роботу.