Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
I. Полові воли
Це сталося в одному великому селі на Херсонщині. Посеред вулиці стояв гарний будинок із дерев’яним дахом і ганком, а навпроти нього був шинок. Далі тяглися хати, городи й криниці, а за селом стояли вітряки. У гарному будинку жив Осип Степанович Бичок, найбагатший чоловік у всьому селі.
Бичок давав людям гроші в позику і завжди казав, що робить це для Бога. Але за кожен карбованець він потім брав великі проценти. Тому в селі його потай називали глитаєм. Так кажуть про людину, яка жадібно ковтає чуже добро.
Одного дня біля будинку стояли Бичок і Мартин Хандоля. Мартин був заможним селянином, мав волів, корів, овець і повний тік хліба. Але останнім часом він почав пити, і того дня теж був під чаркою.
— Шинкар не дає мені горілки в борг, — кричав Мартин, — але нічого, тепер я питиму за свої гроші!
— А хто ж вас усіх рятує з біди, як не я?