Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
I. Кирпатий Мефістофель
У відчинене вікно пахне мокрою корою і весняним снігом. Сніг ще лежить на вулицях і тихо тане під ногами. Чути, як у Софійському соборі дзвонять до вечірньої служби. Я уявляю, як там тепер тріщать свічки і співає дяк. Весна в Києві неспокійна й дурна, і вечорами можна тільки грати в карти. Тут принаймні все ясно. За одну ніч гри ти дізнаєшся про своїх партнерів більше, ніж за рік дружби.
Ми граємо вже цілу добу, і дим від цигарок висить над столом, як туман над річкою. Карачапов мовчить, дивиться в карти і чекає, коли хтось упаде. Тоді він забере в нього все до останньої копійки. Мій приятель Дмитро Сосницький програє і нервово чеше жовту гриву обома руками. Коли йому щастить, він може кинутися у воду й рятувати чужу людину. А коли не щастить, він може підставити ногу другові й сміятися з його біди.