Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
БОЯРИНЯ.
Драматична поема.
I.
Садок перед будинком не дуже багатого, але значного козака з старшини Олекси Перебійного. Будинок виходить в садок великим рундуком, що тягнеться вздовж цілої стіни. На рундуку стіл, дзиглики; на столі, прилагожено до вечері. Стара Перебійниха дає останій лад на столі, їй помогає дочка Оксана і служебка.
Через садок до рундука ідуть Перебійний і Степан, молодий парубок у московському боярському вбранні, хоча з обличчя йому видко одразу, що він не москаль.
Перебійний (до гостя).
Моя стара управилась хутенько!
Дивись, уже спорудила й вечерю,
поки ми там на цвинтарі балачки
провадили.
Перебійниха (зіходить трохи з рундука на зустріч гостеві).
Боярине, прошу
зажити з нами хліба-соли.
Степан (уклоняючись). Рад би,
шановна паніматко, та не смію,
колиб не гнівались старі бояре, —
я й так уже давно від них одбився.
Перебійний. Про них ти не турбуйся. Підкоморій
іх запросив на бенкет, а тебе